Юлій Цезар і високосні дні
У 46 році до н.е. Юлій Цезар реформував календарну систему. За порадою астронома Сосигена Александрійського, юліанський календар включав один високосний день кожні чотири роки, щоб врахувати той факт, що земний рік триває трохи більше 365 днів. У сучасних термінах, час, необхідний планеті для одного обльоту навколо Сонця, становить 365,24219 середніх сонячних діб. Отже, якби календарний рік містив рівно 365 днів, він відхилявся б від земного року приблизно на 1 день кожні 4 роки, і врешті-решт липень (названий на честь самого Юлія Цезаря) наступав би під час зими в північній півкулі. Прийняття високосного року з додатковим днем кожні чотири роки призвело б до того, що юліанський календарний рік змістився б набагато менше. У 1582 році Папа Григорій XIII доопрацював цю систему так, що високосні дні не повинні з'являтися в роки, які закінчуються на 00, якщо тільки вони не діляться на 400. Ця система григоріанського календаря широко використовується сьогодні. Звичайно, приливне тертя в системі Земля-Місяць уповільнює обертання Землі і поступово подовжує день приблизно на 1,4 мілісекунди за століття. Це означає, що високосні дні, як сьогодні, не будуть потрібні приблизно через 4 мільйони років. На цій римській срібній монеті, денарії, зображено Юлія Цезаря (ліворуч) і Венеру, римську богиню кохання.